йой

1. Власна назва українського народного вигуку, що виражає раптовий біль, здивування, жах або інше сильне емоційне збудження.

2. Термін (часто в лінгвістиці, фольклористиці) для позначення характерного закликового або окличного слова, що є частиною вигуків, приспівів або вигуку-вирази.

Приклади:

Приклад 1:
А кінь під ним: «Ойо-йой, ойо-йой!..» — А мій — глушко. Я вже йому кричав і в одне вухо, і в друге, а він мені у відповідь: ік та ік, ік та ік!..
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Приклад 2:
“КYН K╘p:’-й p╔╣%к┼]Iм зз*BРS╕╡Wv