їмость

1. (філософський термін) Абстрактна сутність, внутрішня природа речі, яка існує сама по собі (позбавлена конкретних властивостей і не дана в чуттєвому сприйнятті), протиставляється “феномену” як явищу, доступному для пізнання.

2. (рідко, у спеціалізованих контекстах) Суть, найглибша основа чогось; те, що становить істинну природу явища або поняття.

Приклади:

Приклад 1:
Їмость мала на собі скромну темно-сіру фланелеву сукню, її кругле обличчя було рясно залите сором’язливим рум’янцем. Широко розчахнуті й наповнені зачудуванням очі метались кімнатою і вихоплювали то павичеві пір’їни в тонкій вигнутій вазочці, то пурпуровий адамашок канапи, то столове срібло (яке, варто визнати, сяяло просто-таки нестерпно завдяки моїй старанності), то шафки з незвичним лакуванням, то Петрову різьбу з Аделиним портретом, яку він подарував їй на шлюб.Але найбільший і неприхований захват у їмості викликала, звісно, моя Аделя.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Приклад 2:
За якийсь час їмость почала нормально дихати і заснула в обіймах сусідки. [6.XІ] Розділ 19 Тепер я працюю на дві хати: в обох підтримую лад і чистоту, в обох варю їсти.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”