Значення
- (Релігія) –
Вища духовна особа в християнських церквах, що очолює єпархію (церковну адміністративно-територіальну одиницю) і має повноваження висвячувати священиків та здійснювати таїнство миропомазання.
- (Релігія) –
У православ’ї та католицизмі — третій, найвищий ступінь священства (після диякона та пресвітера), на який зводять через хіротонію; архієрей.
- (Мистецтво) –
У шахівниці — фігура, що ходить по діагоналях на будь-яку кількість полів; офіцер.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. єпископ, р. єпископа, д. єпископові, з. єпископа, о. єпископом, м. єпископі, к. єпископе
Походження слова (Етимологія)
Слово «єпископ» походить через церковнослов’янське посередництво з грецької мови, де грецьке «епіскопос» означає «наглядач, опікун». Воно складається з префікса «епі-» (над) та кореня «-скоп-» (дивитися), тобто буквально «той, хто наглядає». Це слово позначає вищого духовного сану в християнській церкві.