Значення
-
Рухомий м’ясистий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, що бере участь у захопленні, пережовуванні та ковтанні їжі, а також у сприйнятті смаку та артикуляції звуків мови.
-
Система звукових, словесних та граматичних засобів, що є знаряддям спілкування, обміну думками та взаєморозуміння людей у суспільстві; мова.
-
Перен. Про людину, яка може розповісти, виказати щось; інформатор або полонений, від якого добувають відомості про противника (розмовне).
-
Предмет, що своєю формою або функцією нагадує людський язик (наприклад, язик взуття, язик дзвона, язик полум’я).
-
Народ, нація, народність, що розглядається через призму її мови (застаріле або високе, поетичне).
Правопис та відмінювання
н. язик, р. язика, д. язикові, з. язик, о. язиком, м. язикові, к. язику