1. В українській мовознавчій традиції — умовна назва для гіпотетичного праслов’янського діалекту або групи діалектів, що відрізнялися особливостями фонетики (зокрема, специфічним розвитком праслов’янських сполучень *tort, *tolt), характерними для частини східнослов’янських та південнослов’янських мов; одна з двох основних діалектних зон (поряд із “доджою”) у реконструкції праслов’янської мови.
2. У сучасній лінгвістиці — термін, що позначає архаїчну ізоглосу (мовну рису) або ареал у праслов’янській мовній спільності, де сполучення типу *tort, *tolt, *tert, *telt дали рефлекси з повноголоссям (*torot, *toret тощо), характерні згодом для староукраїнської, старобілоруської та староновгородської говірок, а також для болгарської та македонської мов.