янський

Далі, вдаючи, ніби разом споважнів, він проказав комічно-покаянним тоном, ще й на старослов’янський лад: — Горе мне, грешнику сущу! Така вже зроду людська брудна вдача! — Тютюнник Григорій, “Вир”

Як писали літописці чисельні, а особ- ливо преподобний Нестор Печерський, вперше хрестилась Русь і народ слов’янський ще від святого славного первозванного апостола Андрія: a 181 b Пізні українські житія св. рівноапостольного князя Володимирабо святий апостол, бувши в Херсоні, попрямував уверх Дніпром аж до Великого Новгорода, а прийшов на гори київські, благословив їх і хрест святий на них, там, де тепер церква Святого Симеона стоїть, поставив, пророкуючи, що на тій горі та прилеглих мало знамените і хвали Божої виповнене місто християнське бути і Віра Свята возсіяти; численних людей, котрі там жили, Віри Христової тоді святий апостол, навчивши, охрестив; а сам потім пішов Дніпром аж до Великого Новгорода, і там численних навчив Віри Христової і охрестив. — Невідомий автор, “Pizni Ukrayinski Zhitiia Sviatogo Kniazia Vol”

Гр[аф] Уваров хотів, щоб київський з’їзд мав всеслов’янський характер, щоб туди прибуло якнайбільше західних слов’ян і щоб там уложено було видавати «Corpus inscriptionum slavicarum» і вибрано для того спільну редакцію, котра б і була мов проба всеслов’янської наукової корпорації. З такою думкою гр[аф] Уваров об’їхав західну слов’янщину, порозумляючись скрізь з науковими авторитетами. — Spomini 1867-187, “Mikhailo Draghomanov”

зупинить свiй вольтер’янський погляд на чiткому силуетi злого англiйського сатирика, та, на жаль, оповiдання це не про сина, а про батька, i тому дозвольте попрохати пробачення за деяку непослiдовнiсть i вiтiюватiсть в думках i перейти нарештi до необхiдних зарисовок. I Декiлька слiв про мажорне сонце, а також i про те, що мусить цiкавити читача. — Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”