Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “яся” — жіноче ім’я, що є зменшувальною формою від імен Ярослава, Яніна, Яна та інших.
2. (у спеціальному контексті) Може вживатися як власна назва, зокрема як ім’я персонажа у фольклорі, літературі або як неформальне звертання до особи на ім’я Яся.
Як ясочка, Усміхнулась, сіла. «Сщай же й ти коло мене». — Невідомий автор, “Haidamaky Vyd 2011”
— скрикнула Маруся i обняла його рученятами; довго дивилася йому у вiчi, як тая ясочка, а далi й каже: — Тепер я сама тебе поцiлую аж тричi, бо знаю, що й в тебе на думцi нема нiякого худа. — Та й припала йому на плече, зазираючи йому у вiчi, та так пильно, нiби баранчик, що його хотять рiзати, а вiн жалiбно дивиться, так i вона зирнула на Василя, а сльозинка, неначе тая росинка на цвiточку, так у неї в очицях засяла; та так жалiбно, як тая сопiлочка заграла, так вона його спитала: — Як же ти мене пiсля сього покинеш? — Невідомий автор, “Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”
Захилившись за матiр, щоб батько не бачив, як ясочка, дивилась на свого Василечка, а сама будто ложкою достає з миски, аби б то неначе i вона їсть. Куди їй вже їсти! — Невідомий автор, “Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”