1. Жіноче особове ім’я українського походження, що вживається як власна назва особи.
2. (діал., заст.) Те саме, що й “яровина” — посів, посіви ярих культур; зерно ярих культур.
3. (діал., заст.) Місце, де посіяно ярові культури; яре поле.
ярина
Буква
Приклади вживання
Старий грає, а Ярина З Степаном танцює! Старий грає, примовляє, Ногами тупцює: «Якби мені лиха та лиха, Якби мені свекрівонька тиха, Якби мені чоловік молодий, Та другої не любив, не любив. — Невідомий автор, “Haidamaky Vyd 2011”
А Ярина, Мов тая ялина При долині, похилилась… Мовчала Ярина. Тільки сльози утирає, На шлях поглядає; Із куряви щось вигляне І знов пропадає; Ніби шапка через поле Котиться, чорніє, Пропадає, мошечкою Тільки-тільки мріє, Та й пропало. — Невідомий автор, “Haidamaky Vyd 2011”
Частина мови: іменник (однина) |