1. (від давньоукраїнського *ярь* — весна) Весняні посіви, ярина; зерно, посіяне весною та що дає врожай того ж року (на противагу озимим).
2. (переносно, заст.) Молодість, розквіт життєвих сил; юність.
3. (діал.) Ярий, весняний час; весна.
ярі
Буква
Приклади вживання
Не було суду, не було кари ні тоді, коли нищили Плаксієві панно у «Хрещатому ярі», ні тоді, коли вбивали «Стіну пам’яті» А. Рибачук і В. Мельниченка. …І нарешті, остання зустріч. — Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Частина мови: іменник (однина) |