ярок

А тут ще, після смерті яко­гось бездітно­го, да­ле­ко­го Мот­ри­но­го ро­ди­ча, зосіало­ся їм днів на де­сять по­ля… Після судів та пе­ре­судів,- після двох мішків пше­ниці та двох ове­чок-ярок, що Мот­ря по­да­ру­ва­ла во­лос­но­му пи­са­реві,- од­су­ди­ли Мотрі зем­лю гро­ма­дою… – Не жу­рись. Чіпко,- ка­же, радіючи, Мот­ря.- Те­пер бу­де своє жи­то й своя пше­ни­ця, і про­со, й ячмінь, і греч­ка… Од­бе­ру місци­ну, кар­топлі на­сад­жу – на зи­му бу­де!.. — Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Перед ним з’явивсь ярок, якого не повинно бути на його дорозi. Василько постерiг, що збився з дороги. — Невідомий автор, “Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”

Перейняли, та назад руки скрутили, та рота ганчiркою заткнули, та й ведуть… Довели до нашого ярка… був там у нас такий ярок, що ми в йому збиралися… Один же побiг товариство кликати, а Грицько берегти зостався. — Зачим товариство? — Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”

Майже щодня ходив у ярок i вбивав у легенi вогкiсть. З ярка чути було далекий шум, у ярках блукало сонце. — Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

…А Зелений Ярок оточили вовчi загони. Скрадалися вовки. — Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”