ялинка

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “ялиця” — хвойне дерево родини соснових з м’якою плоскою хвоєю та шишками, що ростуть вертикально вгору.

2. Народна назва ялини звичайної або іншого хвойного дерева (сосни, ялиці), яке прикрашають на новорічні та різдвяні свята.

3. Символічна назва самого новорічного свята, урочистості, пов’язаної з цим деревом (наприклад: “відвідати ялинку” — піти на новорічний захід).

4. Уживається також для позначення штучної (часто електричної) імітації такого дерева, що використовується для прикрашання приміщень.

Приклади вживання

Біля дверей в нього росла ялинка, яку він кожного Різдва святково прибирав і засвічував. Зайду, думала я, тільки подивлюсь. — Невідомий автор, “Tania Zgori Vniz Kniga Strakhiv”

Михайло Коцюбинський ЯЛИНКА I Настав святий вечiр. В Якимовiй хатi кипiла робота. — Невідомий автор, “Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”

— Тату, — обiзвався Василько тремтячим голосом, — таж то моя ялинка, ви її подарували менi ще тодi, як мене похвалив учитель. На блакитнi очi в бiлявого Василька набiгли сльози. — Невідомий автор, “Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”

Аж ось здалеку зеленою глицею заманячила ялинка. Василько з батьком пiдiйшли до ялинки. — Невідомий автор, “Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”

Ялинка затремтiла вiд низу до вершечка, наче злякалася несподiваного лиха, i кiлька зелених глиць упало на снiг. Яким рубав, а ялинка тремтiла, як у пропасницi. — Невідомий автор, “Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”

Частина мови: іменник (однина) |