1. Ступінь вищості, що виражає найбільшу можливу міру ознаки, досягнення найвищого рівня; найвище.
2. Уживається для посилення значення прикметника або прислівника, що позначає висоту, рівень або інтенсивність дії.
якнайвище
Буква
Приклади вживання
Темна вода під вусами в козаків забурчала, вони якнайвище задирали носи, аби не напитися носом, бо як насьорбаєшся води, та ще й носом, то захлинешся, втопишся… Чи, може, поки не пізно, повернути назад, на берег? А що на березі? — Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикментик () |