1. Який використовується або вже був у використанні, не є новим (про предмети, речі).
2. Усталений, загальноприйнятий, такий, що вживається в мовленні (про слова, вирази, форми).
вживаний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
), найчастіше вживаний щодо Венеційської республіки епітет. ПЕРВЕРЗІЯ 70 вогнями людна і набита спокусами Мерчерія.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
І після того, як із зізнання підсудного точно встановлено, що ablativus autoris[8] в українській мові ніким, ніде й ніколи не може бути вживаний, що для переведення розвантаження мови дієслівні речівники мусять бути старанно й невхильно обходжувані; після того, як він, вгорі названий і зазначений, виявив цілковите розуміння, чому людина ходить по вулицях у справах на адресу з наказу за основними правилами мови, його висвячено на лицаря українізації першого розряду з оплатою академічної години один карбованець вісімдесят копійок.Записуючи його адресу й видаючи йому посвідку, елегантський секретар лекторського бюро приємно сказав йому:— Сподіваюсь, товаришу, що ви за тиждень-два дістанете призначення в установу й зможете, — додав він, мило посміхаючись, — перемінити свій френч на щось відповідніше. Все лихо українців у тім, що вони кепсько одягаються.Степан сам цілком свідомий був слушності його слів.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикметник () |