Словник Української Мови
Буква
1. Взаємна дія, при якій один об’єкт, явище чи процес впливає на інший і сам зазнає впливу з його боку; двосторонній вплив.
2. (У філософії, соціології, культурології) Категорія, що відображає процес взаємного впливу соціальних, культурних чи історичних факторів, явищ або систем, що призводить до їх зміни та розвитку.
Приклад 1:
Посилився взаємовплив єврейської релігії та елліністичних релігійно-філософських систем, виникли синкретичні віровчення (теологія Філона Александрій- ського, гностицизм), які мали вплив на християнство. Релігійна самоізоляція євреїв послабла, в іудаїзм наверталися також не-євреї (прозелітизм).
— Невідомий автор