1. Який стосується визиву (офіційного запрошення, виклику) або призначений для нього; такий, що містить визив.
2. У граматиці: такий, що належить до кличного відмінка (вокатива) або виражає його; кличний.
визивний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Його потиск був міцний і визивний, тіло гнучке й напружене, бо, роблячи огляд, він і сам себе напоказ виставляв. Солодко почував, що найкращий тут з юнаків, але, перезнайомившись, лишився невдоволений — жодна йому не сподобалась.— Ми не були ще в «червоній» вітальні, — заявила господиня.— Вибачте, — сказав він.Там, у червоній півтемряві, де він зайшов уже без великих надій, за столиком у м’яких кріслах сиділо двоє чоловіків і жінка.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикметник () |