визирцем

1. (від дієслова “визирати”) — таким способом, щоб визирати, виглядати звідкись; у положенні, коли хтось або щось виглядає, показується з-за чогось.

2. (переносно, рідко) — у стані очікування, спостереження за чимось, будучи прихованим; непомітно, з приховуванням.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прислівник () |