Древослів

Словник Української Мови

визнавати

Буква

1. Офіційно підтверджувати законність, суверенітет, незалежність держави або повноваження органу влади, правильність документа, факту тощо; визнавати де-юре.

2. Вважати когось, щось таким, що має певні якості, статус, приналежність; офіційно закріплювати такий статус.

3. Усвідомлювати, усвідомлено приймати до відома існування чогось, факт чогось; розуміти і приймати реальність.

4. Відкрито заявляти про свою приналежність до певних поглядів, віри, принципів; свідомо сповідувати щось.

5. Юридичний термін: під час судового розгляду — вважати встановленим певний факт або доказ без додаткового підтвердження.

Приклади вживання

Приклад 1:
Визнати ці критерії можна або цілковито і повністю, або частинно, або не визнавати їх зовсім, ніяк і в усьому обсязі. У першому випадку маємо те, що спричинило знане вже вам з попередніх життів ганебне протистояння надтвердих металів іншим природним явищам, як наприклад, смугасті представники родини котячих.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Сьогоднi грохочуть оселi грохотом громадянської вiйни, скачуть по шляхах божевiльнi вершники, i сини не хочуть визнавати один одного, навiть матерi уже не визнають. А тодi вони ласкали її своїми дитячими рученятами i так хороше зазирали в її обличчя.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”

Приклад 3:
Треба завжди одверто i публiчно визнавати свої помилки… Але позвольте до дiла… Отже… е… е… остання вилазка проти самокритики. Тут докладчик зробив вiдповiдно серйозне обличчя, вийняв з бокової кишенi пенсне, розгорнув «Правду» i совiсно, без всяких лiричних рефренiв, цiлком конкретно розповiв комосередковi те, що було написано в газетi з приводу самокритики i що читали партiйцi i що вони мусiли ще прослухати.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів