визнаття

1. Дія за значенням дієслова «визнати»; офіційне або публічне підтвердження існування, законності, правомірності або цінності когось або чогось.

2. (У міжнародному праві) Односторонній акт держави, яким вона констатує певний фактичний стан або ситуацію (наприклад, визнання нового уряду, держави або територіальних змін) із випливаючими з цього юридичними наслідками.

3. (У філософії, соціології) Концепція, що стосується процесу, в якому людина або група отримує від інших підтвердження своєї ідентичності, статусу, заслуг або прав, що є важливим для формування самосвідомості та соціальної інтеграції.

Приклади:

Приклад 1:
Вже три дні він Варки не бачив — не одходив од Галі… А воно молоде, то швидко і виходилося собі, оздоровіло; вже й у рум ’янцях, і весела — тішиться тим, що він усе тут, невідхідно… Молодички нахож і його звичайненько на оздоровлення Галине в ітають; чу є він ізнову той голосочок веселенький у сво їй хат і, та по кожн ій хвилинці сам собі визнає, що вона жи ве… вона не вмирала… не вмре… Й уростав з того визнаття гн ів його на Галю, пон імав його душу, начебто вона винна у тому була, начебто її воля вмирати чи жити… — Оце вже я устану, мені вже зовсім добре, — каже йому. Він дивився мовчки на неї.
— Невідомий автор