визнання

1. Дія за значенням дієслова “визнавати”: офіційне підтвердження законності, правомірності або існування чого-небудь, надання офіційного статусу.

2. Позитивна оцінка, схвалення чи високе ставлення до когось або чогось з боку суспільства, групи людей або авторитетних осіб; загальновідома слава, популярність.

3. Усвідомлення та констатація певних фактів, обставин, якостей або почуттів; усвідомлення і прийняття чогось як істини.

4. У міжнародному праві: односторонній акт держави, яким вона констатує певний фактичний стан або ситуацію (наприклад, визнання нового уряду, держави або територіальних змін).

5. У юридичному контексті: свідчення, дане обвинуваченим, підозрюваним або стороною у справі, яке підтверджує певні факти, що мають значення для розгляду справи.

Приклади:

Приклад 1:
І ще одна властивість доповіді: чесність, не було грубих підтасовок і зверхнього ставлення до минулого, — навпаки, повне визнання за ним усіх прав. Церковні владики, монастирі були носіями стародавньої культури, були справжніми знавцями й поціновувачами книги.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Так чи інакше він, коронувавшись на царство влітку 522 р. до н. е. у Пасаргадах, дістав у державі загальне визнання. Геродот повідомляв, шо новий цар «спокійно володарював» упродовж семи місяців, до нового державного перевороту, і за цей час він «зробив багато добра всім підданим» (скасував податки та військову повинність), тому, коли він помер, «усі мешканці Азії оплакували його, за винятком персів» (Історія, III, 67).
— Невідомий автор

Приклад 3:
Визнання за наським вождем загальнояпонської гегемонії з боку Китаю стало солідним козирем у внутрішньополітичних чварах: до середини II ст. н. е. вождівство На залишалося наймогутнішим чіфдомом на Кюсю.
— Невідомий автор