1. Який має велике значення, важливий, видатний, славетний (про людину, явище, подію тощо).
2. Який легко помітити, добре видимий, помітний, примітний (про предмет, деталь, ознаку тощо).
визначний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
1 Іоанн Златоуст (345—407) — один із отців церкви $ визначний оратор і письменник, представник візантійської літератури. Користувався чималою популярністю у давній літературі.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прикметник () |