1. Термін у металургії: нагрівання металевої заготовки (звичайно сталевої) до високої температури (часто до стану білого каління) з метою видалення вуглецю з поверхневого шару, що робить метал м’якшим та гнучкішим для подальшої обробки (наприклад, ковки).
2. У технології та кулінарії (застаріле або спеціалізоване): інтенсивне прожарювання, нагрівання чогось до дуже високої температури, часто з метою видалення вологи, жиру або отримання певних властивостей (наприклад, вижарювання цегли, випалювання вапна).