1. Той, хто виводить когось, показує дорогу; провідник, поводир.
2. Той, хто виводить (розводить) тварин, рослини; селекціонер.
3. Рідкісне: той, хто виводить щось (наприклад, плями), видаляє.
вивідник
Буква
Приклади:
Приклад 1:
То був польський вивідник, шпигун, наступного дня він зник з табору й виповів полякам, скільки зібралося московського війська, скільки козаків, а також про неприязнь між московськими і козацькими урядниками, й про мідні копійки, які отримує московське військо замість срібла. Польському війську теж було нічим платити, гетьман Любомирський клянчив гроші для війська в короля (хоч на ньому шабля — наділки смарагдами биті, ефес золотий, на шапці аспис і діаманти, нагрудник відсвічує золотом), той наказав швидше писати до збирачів податків, аби вони мерщій брали на військо, одначе народ зубожів і витиснути з нього гріш було важко, та й збирачі половину клали до власних кишень, тоді Любомирський звернувся до багатої шляхти й сам першим поліз до власного гаманця, війську заплатили.
— Франко Іван, “Мойсей”