Древослів

Словник Української Мови

виученик

[ʋɪut͡ʃɛnɪk] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Освіта) –

    Учень, якого хтось вивчив, навчив певної майстерності, професії; той, хто пройшов виучку.

  2. (Історія) –

    Заст. Учень, який навчається ремеслу у майстра, перебуваючи в нього на повному утриманні; учнівський підмайстер.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. виученик, р. виученика, д. виученикові, з. виученика, о. виучеником, м. виученикові, к. виученику

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів