витончення

[ʋɪtont͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Дія за значенням дієслова “витончити” — процес надання чомусь витонченості, вишуканості, тонкої обробки або доведення до високого ступеня досконалості.

  2. (Мистецтво) –

    Результат такої дії — вишуканість, тонкість, досконалість форми, манер або смаку, які є наслідком витонченої обробки чи розвитку.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. витончення, р. витончення, д. витонченню, з. витончення, о. витонченням, м. витонченні, к. витончення

Більше записів