drevosliv.com

Словник Української

витонченість

Буква

1. Властивість або якість того, що витончене; вишуканість, тонкість, грація, елегантність (у формі, манерах, смаку тощо).

2. Відсутність у чомусь грубості, примітивності; високий ступінь розвитку, досконалості, тонкої обробки (про мистецтво, культуру, стиль).

3. Надмірна, іноді штучна тонкість, вишуканість, що може переходити у вибагливість або манірність.

Приклади:

Приклад 1:
Від них ти почерпнеш ту чисту і незаплямовану легкість і витонченість латинської мови, яка становить основу ясного і’правильного стилю. Корисним теж буде і ретельне читання Теренція, Плавта8, Непота9 і Цезаря10, в яких немає всяких надмірностей мови, пишномовності (там же).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Цюй Юань, ліриці якого притаманні витонченість та щирість почуттів, народився у IV ст. до н. е. в царстві Чу.
— Невідомий автор

More posts