Висуванство — політична практика, за якої керівні кадри призначаються не за професійними якостями, а за принципом особистої відданості та лояльності вищому керівництву, часто з метою зміцнення влади та створення мережі впливу.
Висуванство — система розподілу посад і привілеїв серед наближених осіб (висунців), що характерна для авторитарних та непотичних режимів, де ключовим критерієм є не компетентність, а особисті зв’язки.
Висуванство — негативно забарвлений термін, що позначає явище кар’єрного просування в бюрократичній або корпоративній структурі шляхом непотизму, кумівства або сліпої вірності ідеології чи особи, а не через об’єктивні заслуги.