Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “виступати”; публічне висловлювання своїх думок, промова перед аудиторією з певною метою.
2. Публічна лекція, доповідь, промова або звернення до слухачів.
3. Участь у концерті, змаганнях, огляді тощо; виконання перед глядачами або суддями.
4. Рідко вживане: випинання, випуклість на поверхні чогось; частина, що виступає.
Приклад 1:
Ми маємо казання, що виголосив патріарх Фотій з поводу того находу, і його обіжник з поводу охрещення русів, і от що він тут каже про русів: «народ, про якого так часто балакано, народ, що переважає інших в жорстокості і в охоті до морду, себто звана Русь, що, підбивши під себе своїх сусідів і з того загордувавшись, на Ромейську державу зняла руки…» Сі слова жадним чином не можуть прикладатись до першого виступлення народу на арену політичного життя, вони натякають на довгий попередній період громадської і державної еволюції. І справді, слова Фотія не стоять одиноко, ми маємо вже тепер серію відомостей з IX в., що доводять нас до такого ж виводу.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Заступництво громади існує, і ніхто не відмовляє йому права участі в справах політичних, але воно усунулося на другий план, і виступлення громади стало вже чимсь надзвичайним. Звичайний ряд лежить в руках князя і його дружини.
— Невідомий автор