Значення
- (Ботаніка) –
Властивість або стан за значенням прикметника “високорослий”; здатність рослин досягати великої висоти, один із важливих біологічних і господарських ознак сільськогосподарських культур та дерев.
- (Ботаніка) –
(у лісівництві та рослинництві) Сукупність високорослих рослин, дерев; ділянка лісу, саду або поля, зайнята такими рослинами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. високорослість, р. високорослості, д. високорослості, з. високорослість, о. високорослістю, м. високорослості, к. високорослосте