1. (у психології та медицині) Вроджена риса нервової системи, що характеризується підвищеною глибиною переробки сенсорної, емоційної та соціальної інформації, що призводить до сильніших реакцій на зовнішні та внутрішні подразники, швидкого перевантаження та виснаження.
2. (у техніці та електроніці) Здатність пристрою, датчика або системи реєструвати та реагувати на дуже слабкі сигнали, коливання або зміни параметрів; підвищена чутливість.