Значення
- (Психологія) –
(у психології та медицині) Вроджена риса нервової системи, що характеризується підвищеною глибиною переробки сенсорної, емоційної та соціальної інформації, що призводить до сильніших реакцій на зовнішні та внутрішні подразники, швидкого перевантаження та виснаження.
- (Техніка) –
(у техніці та електроніці) Здатність пристрою, датчика або системи реєструвати та реагувати на дуже слабкі сигнали, коливання або зміни параметрів; підвищена чутливість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. високочутливість, р. високочутливості, д. високочутливості, з. високочутливість, о. високочутливістю, м. високочутливості, к. високочутливосте