високоблагородіє

Значення

1. (Історія) –

   Форма звертання або титулування до осіб дворянського походження (зокрема, до нащадків князівських, графських, баронських родів), а також до високопосадових цивільних чиновників певних класів за Табеллю про ранги, що вживалася в Російській імперії та в українському козацько-старшинському, згодом дворянському середовищі в XVIII — на початку XX століття.

2. (Історія) –

   У сучасній українській мові — історизм, який може вживатися в історичній, художній літературі або в іронічному контексті для позначення особи з вищим соціальним статусом у минулому.

Правопис та відмінювання