Значення
- (Література) –
Власна назва персонажа з українського фольклору та народних казок, зокрема циклу про вовка, — зайця, який через свою спритність, вправність або хитрість ухиляється від небезпеки чи перемагає сильнішого супротивника (наприклад, “Вовк та Вискочень”).
- (Лінгвістика) –
(у переносному значенні) Людина, яка виявляє спритність, кмітливість, вміння викрутитися зі скрутного становища; пройдисвіт.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вискочень, р. вискочня, д. вискочневі, з. вискочня, о. вискочнем, м. вискочневі, к. вискочню