Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “випирати” — насильницьке видавлювання, виштовхування когось або чогось звідкись; виганяння.
2. (у техніці, хімії) Процес видалення однієї речовини з її суміші з іншою шляхом обробки розчинником, що селективно розчиняє цю речовину; екстракція.
Приклад 1:
В зв’язку з цим значна частина рослин цієї культури з а несприятливих умов осінньо -зимового періоду з різних причин гине від випирання, вимокання, вимерзання, випрівання. В тому ж випадку, коли рослини ячменю озимого перебувають взимку в сприятливих умовах, тоді вони знаходячись у доброму стані майже не пошко дженими виходять із зими і їх посіви, за врожайністю зерна, переважають не тільки ярі зернові колосові, а й навіть пшеницю озиму.
— Тютюнник Григорій, “Вир”