виправданість

Значення

1. (Філософія) –

   Абстрактний іменник, що означає наявність вагомих підстав, причин або доказів для чого-небудь; стан, коли щось є логічно обґрунтованим, морально прийнятним або законним.

2. (Економіка) –

   Властивість дій, вчинків, рішень або витрат, що полягає в їхній доцільності, розумності та корисності, які переважують можливі негативні сторони або витрати.

3. (Філософія) –

   У філософії та етиці — стан моральної чи логічної правомірності; характеристика судження, теорії або поведінки, що має достатнє обґрунтування.

Правопис та відмінювання