Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова випливати; результат такої дії — переміщення, вихід з якогось середовища (води, туману, лісу тощо) або з’явлення назовні.
2. (у спеціальному вживанні) Відтворення інформації, що зберігається в пам’яті комп’ютера або іншого пристрою, на екран, папір тощо; висновок даних.
3. (переносно) Логічний результат, наслідок чогось; висновок, що випливає з певних умов, фактів або міркувань.
Приклад 1:
Я, наловивши риби, тільки виплив на плесо душогубкою, — хотів на той бік передатися, — а він вчепився цупко лапою за днище та й ані руш! Ще трохи — затопив би!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Бодай би всох! Я, наловивши риби, тiльки виплив на плесо душогубкою, – хотiв на той бiк передатися, – а вiн вчепився цупко лапою за днище, та й анi руш! Ще трохи – затопив би! Ну й я ж не дурень: як засяг рукою за бороду, то й замотав, як мичку, та ножика з-за пояса, – бiгме, так i вiдтяв би!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
З-за вугла виплив другий потiк i перерiзав дорогу. I там теж червоний прапор був попереду.
— Самчук Улас, “Марія”