1. (хімія, матеріалознавство) Високомолекулярні сполуки або матеріали на їх основі, що володіють високою пружністю — здатністю до значного зворотного деформування (розтягування, стиснення) без руйнування під дією механічних сил і повернення до початкової форми після зняття навантаження; до еластомерів належать природні та синтетичні каучуки, силікони, поліуретани та інші подібні матеріали.
еластомери
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |