Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “винайти”; процес створення чогось нового, раніше невідомого, оригінального способу, методу, пристрою або предмета в результаті творчої інтелектуальної діяльності.
2. Результат такої дії; новий технічний розв’язок, пристрій, метод або предмет, створений уперше, що має свідоцтво (патент) або визнається таким.
Приклад 1:
Видатним досягненням староєгипетської медицини було також винайдення ефективного способу бальзамування, що його в загальних рисах описав Геродот. Неабиякі успіхи в розробці раціональних методів лікування не перешкоджали тісному зв’язку староєгипетської медицини з магією.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Нові сузір’я з’явилися на небі після перших подорожей у південну півкулю Землі під час великих географічних мандрівок ХVІ—ХVІІ ст ., а також після винайдення телескопа. У кінці ХVІ ст.
— Невідомий автор