Словник Української Мови
Буква
Дія за значенням дієслова “винагороджувати”, тобто надання винагороди (грошової, матеріальної або моральної) комусь за певні заслуги, досягнення або виконану роботу.
Процес або система заохочення працівників, спрямовані на мотивацію та підвищення ефективності праці, що є складовою частиною управління персоналом.
Приклад 1:
Для цього було створено систему розвитку професійної компеФ тентності співробітників, яка лягла в основу системи підбору персоналу й управління його діяльністю, а також вдосконаФ лення винагороджування й просування співробітників. Був створений Університет Sears, у якому персонал здобував знанФ ня й навички, необхідні для втілення стратегії.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 2:
Встановлення бажаних критеріїв ефективності (результативності), досягнення яких служитиме підставою винагороджування виконавців робочих завдань.
— Котляревський Іван, “Енеїда”