Словник Української Мови
Буква
1. Відчуття чи усвідомлення провини за вчинок, який порушує моральні норми, обов’язки або закон; моральна відповідальність за заподіяну шкоду, помилку чи злочин.
2. Причина, джерело чогось (зазвичай небажаного); обставина, що спричиняє певний стан, дію або явище.
3. (у праві) Установлений факт порушення правових норм, що є підставою для юридичної відповідальності; провина.
Приклад 1:
Образний світ раннього, геніального Тичини органічно входив у мою підсвідомість — уже тоді в мене не було проблем з розумінням складної метафорики типу «коливалося флейтами там, де сонце зайшло» чи «випив доброго вина залізний день». Я все це розуміла й уявляла (хоча, звісно, і не могла б пояснити, та хіба поезія потребує пояснень?!)
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Туди, де я живу… — Дякую за інтерв’ю, Шейло, дозволь… — Він ледве повертав язиком, своїм геть знечуленим розм’яклим від вина goddamned язиком, але все без винятку, що він вимовляв, було про неї, про цю slut. Він тисячу разів називав її ім’я!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
e) Означена знахідка, як я вже наголошувала, не справила на Респондента позитивного враження, він лише повторював, що лишився майже без грошей, що хотів, ні, мріяв увесь день тратити їх на мене, що тепер він (закреслено) Станіслав не зможе купити мені навіть келих доброго білого вина, не те що шампанського. Я заспокоїла його, що гроші не головне.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”