вимірність

1. Властивість об’єкта, що визначається числом незалежних координат, необхідних для опису його положення або стану; кількість вимірів (напрямів) у просторі.

2. У математиці та фізиці — формальна характеристика простору, многовиду або фракталу, що виражається цілим або дробовим числом і відображає складність його структури (наприклад, топологічна вимірність, фрактальна вимірність).

3. Переносно — аспект, сторона, грань явища, поняття або процесу, що розглядається з певної точки зору.

Приклади:

Приклад 1:
Кількість індексів визначає вимірність масиву. Приміром, вектори у програмах – це одновимірні масиви, матриці – двовимірні.
— Невідомий автор

Приклад 2:
Тут kka – опорний елемент (він лежить на головній діагоналі); kji ,, – індекси рядків та стовпчиків матриці, n – вимірність матриці. Слід врахувати, що на головній діагоналі матриці не повинно бути нульових елементів, оскільки вони є дільниками у формулі.
— Невідомий автор