вилучання

[ʋɪlut͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Дія за значенням дієслова вилучати; примусове відбирання, відібрання чогось у когось, позбавлення чогось.

  2. (Лінгвістика) –

    Видалення, усунення чогось із загального складу, маси, тексту тощо; виключення.

  3. (Медицина) –

    Медична або хірургічна процедура видалення чужорідного тіла, утворення або органу з організму.

  4. (Техніка) –

    У техніці — процес видобування, отримання певної речовини, компонента або енергії з сировини, суміші або системи.

  5. (Математика) –

    У математиці та логіці — отримання, висновок певного правила, формули або твердження в результаті міркувань.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вилучання, р. вилучання, д. вилучанню, з. вилучання, о. вилучанням, м. вилучанні, к. вилучання

Більше записів