Древослів

Словник Української Мови

вилазка

Буква

1. Військова операція або бойове завдання, що здійснюється групою військ (розвідників, диверсантів тощо) зі свого розташування на територію, зайняту противником, з метою розвідки, захоплення полонених, знищення об’єктів або дезорганізації тилу ворога.

2. Раптовий напад, атака обложених військ на позиції противника, що їх оточує.

3. Переносно: активна, рішуча дія, втручання в якусь справу з метою змінити ситуацію на свою користь; виступ, випад.

4. Розмовне: коротка прогулянка, поїздка за межі постійного місця перебування (наприклад, на природу, за місто).

Приклади вживання

Приклад 1:
П а м в а. Оце тобі вилазка! Прошу, кинь своє “однак же”!
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Треба завжди одверто i публiчно визнавати свої помилки… Але позвольте до дiла… Отже… е… е… остання вилазка проти самокритики. Тут докладчик зробив вiдповiдно серйозне обличчя, вийняв з бокової кишенi пенсне, розгорнув «Правду» i совiсно, без всяких лiричних рефренiв, цiлком конкретно розповiв комосередковi те, що було написано в газетi з приводу самокритики i що читали партiйцi i що вони мусiли ще прослухати.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”

Приклад 3:
— сказав нарештi головний начальник.Отже, остання вилазка проти самокритики є, так би мовити, цiлком несвiдомий i бузотерський акт. Але ми вiримо, що товаришi визнають свої помилки i покинуть бузу.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів