Словник Української Мови
Буква
1. Який був викинутий, виштовхнутий, вилучений звідкись або відкинутий як непотрібний.
2. Про людину: який опинився поза соціумом, знедолений, покинутий усіма.
3. Про текст, музику тощо: який був опублікований, випущений, виданий (розм.).
4. У біології (про органи, частини тіла): який виступає, видовжений, витягнутий назовні.
Приклад 1:
Я тон моряк, що, викинутий на берег під час аварії корабля, інших своїх братів, яких чекає те ж саме, непевним голосом попереджає, яких сирен і страховищ їм треба стерегтися і куди прямувати. Бо інші потонули і відійшли у вічність.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
— а як, на ласку Божу, чим вiн мiг би бути живий — викинутий на саме дно колодязя й по дорозi спа‑зматично вчеплений за цямрини: аби тiльки не назад у табiр! — живцем замурований в чотири стiннi — слухати радiо, курити в кватирку й з жахом дивитись, як невiдворотно вимикається з‑пiд нього, пре з‑пiд ляди, самою силою органiчного росту пхана, єдина жiнка в його життi — та, котру сам породив?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”