1. (про металеві предмети) Такий, що був створений, виготовлений шляхом кування; оброблений ковальським способом.
2. (переносно, про людину або риси характеру) Міцний, загартований, стійкий, немов виготовлений з металу.
викутий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не розумію, навіщо меча, якщо не сікти те, для чого він викутий. І не розумію, навіщо носити тіло, якщо [його] щадити, не витрачати на те, для чого хто ним зодягнений.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |