викупник

1. Той, хто викуповує когось або щось, звільняючи від застави, неволі, боргових зобов’язань тощо; визволитель.

2. У християнській теології — один з епітетів Ісуса Христа, що підкреслює його роль як Того, Хто Своєю жертвою на хресті викупив (звільнив) людство від гріха і прокляття.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |