Значення
- (Юриспруденція) –
Той, хто викриває когось або щось, розкриває негативні вчинки, таємні злочини, порушення, обман тощо; той, хто займається викриттям.
- (Література) –
У переносному значенні: той, хто розкриває, виявляє сутність явищ, ідей, соціальних вад; обличник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. викривальник, р. викривальника, д. викривальникові, з. викривальника, о. викривальником, м. викривальникові, к. викривальнику