викривальник

1. Той, хто викриває когось або щось, розкриває негативні вчинки, таємні злочини, порушення, обман тощо; той, хто займається викриттям.

2. У переносному значенні: той, хто розкриває, виявляє сутність явищ, ідей, соціальних вад; обличник.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |