викриття

1. Дія за значенням дієслова “викрити”; розкриття, виявлення чогось прихованого, таємного, зокрема недоліків, вад, негативних явищ, злочинів тощо.

2. Результат такої дії; факти, докази, аргументи, що розкривають істинний стан речей, спростовують щось або виявляють когось, щось.

3. У логіці та філософії: спосіб міркування, що доводить хибність, неспроможність якогось твердження, теорії, позиції шляхом виявлення суперечностей у ній або зведення її до абсурду.

Приклади вживання

Приклад 1:
Але викриття моїх «наклепів» так і не відбулося, особливо після того, як Василь запитав одного зі свідків, чи пам’ятає він, як їхній співмешканець по кімнаті п’яний помочився у спільний чайник. Свідок, відводячи очі, відповів, що він при цьому не був, але сеча в чайнику таки була (!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |