Словник Української Мови
Буква
1. Політична, ідеологічна або релігійна течія, що виступає за радикальні, вкрай рішучі заходи та методи боротьби (часто насильницькі), спрямовані на досягнення своїх цілей, зазвичай пов’язаних з кардинальними змінами в суспільстві або державному устрої.
2. Прихильність до крайніх, максималістських поглядів, ідей або дій у будь-якій сфері суспільного життя, що супроводжується відмовою від компромісів і часто порушує правові та моральні норми.
Приклад 1:
Зовнішня політика ханьських імператорів була екстремістською, причому їхній військовий екстремізм породжувався не стільки господарськими потребами, скільки психологічним фактором. Річ у тім, що впродовж тривалого періоду ізольованого розвитку Китаю його людність звикла бачити в кожному чужинці «варвара», данника китайського імператора (навіть Конфуцій запевняв, що «варвари з імператором гірші, ніж китайці без нього»).
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”