Словник Української Мови
Буква
1. Викресати — виробити, створити щось, викликати до життя, часто з великими зусиллями або напруженням (первісне значення, пов’язане з утворенням вогню).
2. Викресати — викликати, спровокувати якесь явище, почуття або реакцію (наприклад, конфлікт, посмішку, іскру інтересу).
3. Викресати — вибити, видалити ударом (застаріле або діалектне).
Приклад 1:
Аякже!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
— з горища долинав химерний, ляскотючий звук: — кран прорвало, треба буде майстра викликати”, — провела, з‑за спини, рукою йому по потилицi — проти шерстi, нiби сподiвалася викресати iскри, що його чинити з цею ворохобнею в собi, лщо менi робити з тобою? “, i тут — заледве встигла вiдступитися — влетiв Лесик у куртцi наопашки, вдарило крупним планом — танцюристо закрутився об’єктив: iстерично‑веселий жах з очей, рот, розчахнутий криком: “Люди!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
– а потiм буде душу витрясати… iде в лiс; чутно згодом, як вiн хряскає сухим гiллям. Аякже!
— Українка Леся, “Лісова пісня”