Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що був незаконно заволодіний, захоплений або вивезений таємно чи силою, без згоди власника чи законного розпорядника.
2. Такий, що стосується об’єкта (наприклад, твору мистецтва, даних, ідеї), який був незаконно присвоєний або використаний без дозволу автора чи правовласника.
3. У контексті про людину — такий, що був захоплений шляхом викрадення (наприклад, заручник) або незаконно вивезений (наприклад, дитина).
Приклад 1:
6 Г а н і м ед прекрасній — у грецькій міфології син дарданського царя Троя, викрадений богами і взятий на небо, де став виночерпієм і улюбленцем Зевса. 7 Б а X у с о в пѣстун…— тобто улюбленець Бахуса.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Щоб згуртувати свій народ, встановити в державі мир і злагоду, Давид поєднав із племінним єврейським культом Яхве місцеві ханаанейські культи, повернув до столиці викрадений в ізраїльських племен філістимлянами ковчег заповіту — дерев’яну скриню, в якій, за переконанням євреїв, поселився їхній Бог. Значення релігії в політичному житті єврейських колін завдяки цій акції Давида ще більше зросло, відбувалося зрощення релігійної системи з державними структурами.
— Невідомий автор