Значення
- (Ботаніка) –
(про рослини, зокрема дерева) Вивільнитися з ґрунту разом із корінням внаслідок прикладення зусиль або природних причин (наприклад, сильного вітру).
- (Лінгвістика) –
(переносно, розмовне) З великими труднощами покинути якесь місце, вибратися звідти; вирватися з якогось середовища або стану.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я викорчуюся, ти викорчуєшся, він викорчується, ми викорчуємося, ви викорчуєтеся, вони викорчуються